Скільки вівса можна зібрати з гектара

Вирощування вівса: основні правила для щедрого врожаю

Вирощування вівса – перспективна справа, адже зараз кількість посівних площ під нього збільшується. В основному вирощують харчовий овес, з якого роблять дитяче харчування та пластівці для сніданку. Але для отримання багатого врожаю треба знати про певні правила. Далі ви дізнаєтеся про 10 порад для успішного вирощування вівса, які підвищують врожайність культури.

Правило сівозміни

У вівса є схильність до зараження цистоутворюючою нематодою, хоча сам має оздоровчий вплив. Тому між висіванням цієї культури треба робити паузи в 5 років, щоб знизити ризик зараження нематодою інших рослин.

Правильний вибір місцевості

Культура потребує великої кількості вологи – особливо в період появи сходів. У цей же час треба уникати спеки, адже температура вище 30 градусів суттєво знизить врожайність. Тому посушливі райони і регіони, де початок літа є спекотливим, не підійдуть для вирощування вівса.

Уникайте щириці

Щириця або амарант – рослина, з якою вирощування вівса несумісне. Для боротьби з цією рослину є невеликий вибір препаратів, однак, і до них у неї швидко виникає стійкість. Іншим наслідком стане те, що коренева система вівса може пошкодитися. Тому, до початку засівання поля потрібно повністю знищити щирицю.

Ранній час висіву

Чим раніше ви засієте овес, тим більшою буде його врожайність, а якість – кращою. Робити це можна навіть тоді, коли є поверхневе замерзання ґрунту. Головне, щоб під час сівби його не ущільнили колеса техніки. Тому, тиск у шинах повинен бути у діапазоні 0,5-0,8 бар.

Густота посіву

Овес не можна висівати надто щільно, адже його якість визначається головним пагоном. Якщо сходи знаходяться дуже близько одне від одного, з’являється багато непродуктивних пагонів. Як результат – головний не отримує необхідної кількості вологи та поживних речовин. Окрім цього, більш доцільно обирати глибокий посів.

Правильне удобрення

Ярий овес має підвищену потребу в живленні. Це може бути калій, магній, фосфор – але, тільки якщо в цьому є реальна потреба. Перед тим, як проводити позакореневе підживлення, потрібно шляхом аналізу листя визначити, чи доцільно це.

Баланс азоту

Нестача цього елементу або його надлишок негативно впливають на стан рослин. Визначити необхідність у підживленні можна, якщо удобрити невелику ділянку азотистою речовиною у кількості на 30% менше, ніж зазвичай. Якщо рослини посвітлішали дуже рано, то є нестача азоту. Вносити добриво треба у 31 або 32 фазу розвитку культури.

Використання регуляторів росту

Використання цих препаратів повинно бути помірним, адже його велика доза буде негативно впливати на рослини. Тому регулятори росту потрібно застосовувати тільки в разі потреби, погоджуючи процес із замовником.

Використання фунгіцидів

Як правило, ці препарати для вирощування вівса не потрібні. Однак, якщо є ураження іржею або борошнистою росою, треба обробити посіви. Використовувати потрібно приблизно 50-70% від тієї кількості, що рекомендована при сильному ураженні. Це дозволить уникнути уповільнення дозрівання колоса.

Боротьба з шкідниками

П’явиця може з’явитися на рослині у посушливі роки, в період росту волоті. Треба ретельно перевіряти посіви у цей період – і якщо шкідник є, застосувати препарати групи перетроїдів. Також овес страждає від ураження попелицею, яка на пізній стадії може знизити урожайність. Тому, важливо своєчасно провести обробку, щоб знищити шкідника. Але, якщо овес росте в районі, який знаходиться на височині, така ситуація є рідкістю.

Редакційна команда MIZEZ.

Вирощування вівса. Мінімум затрат – максимум вигоди

У порівнянні з кукурудзою та іншими зерновими культурами овес має цілий ряд переваг:

• Холодостійкий овес, що належить до групи С3-рослин, визріває навіть тоді, коли більш теплолюбні С4-рослини кукурудза або просо не ростуть.



• Зміщений у часі цикл розвитку в порівнянні з кукурудзою розширює проміжок для внесення добрив. Це дозволяє скоротити витрати на сільгоспроботи, працю персоналу і техніку.



• Процесс дозрівання вівса більш розтягнутий в порівнянні з іншими зерновими, отже, є більший запас по часу для збирання врожаю.



• Неможна недооцінювати можливості альтернативного використання зерна вівса, що не скажеш, наприклад, про кукурудзу: якщо існує попит на вологу біомасу, можна збути продукт на цьому ринку. Якщо в урожайний рік прогнозують великі пропозиції на ринку силосної кукурудзи, овес може піти в обмолот.

ВИРОЩУВАННЯ ВІВСА ЯК ОСНОВНОЇ КУЛЬТУРИ

Для використання всієї рослини рекомендується вирощувати овес як основну культуру в регіонах з помірним прохолодним кліматом. У таких регіонах пізній збір попередньої культури, як правило, виключає отримання другого врожаю. До того ж клімат не дозволяє вирощувати теплолюбні культури, такі як сорго. В даному випадку перевагу слід віддавати сортам вівса з високою врожайністю зерна і розвиненою вегетативною системою, визрівання яких відбувається не занадто швидко.

Поряд зі своєчасним висівом із середньою густотою велике значення має достатнє удобрення вівса азотом – всього близько 140-150 кг азоту на гектар, включаючи N_min. Необхідно приділити увагу і захисту вівса від хвороб, бур’янів. Внесення фунгіцидів рекомендується як превентивний захід при високому ризику ураження вівса хворобами. Без гербіцидів часто можна обійтися, використання регуляторів росту обмежується своєчасним внесенням хлорхолінхлорид під час сходів вівса.

… АБО ЯК КУЛЬТУРИ ДРУГОГО УРОЖАЮ

У родючих районах, де випадає до 600-700 мм опадів, є можливість після збору озимих зернових отримати другий урожай вівса. Для цього овес висівають не пізніше кінця червня-початку липня досить густо, приблизно 400-600 рослин на м 2 , щоб компенсувати низьке кущіння вівса при довгому дні. Обов’язково вносять азотне добриво 80-100 кг/га, фунгіциди та інсектициди від іржі і попелиці, що є переносчиками вірусів. У той же час, багаторічна практика показує, що вирощування ярого вівса після озимих культур у багатьох випадках виявляється не дуже вигідним. Кращою альтернативою є швидкорослі трави, такі як райграс італійський або однорічний.

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧАС ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ ВІВСА ЯК СИРОВИНИ ДЛЯ СИЛОСУ

Після цвітіння продукти асиміляції не перетворюються на волокна, а відкладаються в зерні в якості запасних речовин. Отже, енергетична цінність і енергетичний запас ростуть до досягнення молочно-воскової стиглості. Потім посилення лігніфікації ускладнює силосування і знижує поживну цінність вівса. Для найкращого використання властивостей вівса як корму або палива для біогазових установок необхідно зібрати врожай вчасно.

Оптимальним часом для збирання в спекотне літо, коли солома швидко дозріває, є кінець періоду молочної стиглості. Вологе літо підтримує асиміляційні апарат рослин, отже, компроміс між врожайністю вівса і якістю досягається на початку молочно-воскової стиглості. До цього моменту колір зерна змінюється відповідно до сорту. Серцевина ще м’яка, але вже виймається цілком з насінної оболонки. Якщо солома до цього часу починає світлішати, вміст сухої речовини в рослині становить 34-38%. Чим більше вміст сухої речовини, тим вище слід зрізати овес – суха солома не придатна для силосування.

Свен Бьозе, Заатен Юніон